Пташка

Неоподаткований персонаж


Мазохізм


Не хочу описувати, що це є, як це "лікувати" й де це згадувалось до мене. Науковість даного запису доволі відносна. Хочу описати це явище зі сторони людини, яка зробила такий вибір. Зазвичай мазохізм сприймають як дикість, екзотику, жанр порнографії, лайливе слово або психічне захворювання. У кращому випадку. Не знаю чи є вроджений мазохізм, але опишу механізм набутого. Тут йдеться про те, що біль породжує біль.

Мазохізм, як вибір, виникає тоді, коли біль стає звичним середовищем людини. Коли вона у ньому росте, коли він її оточує, коли це є звичною реакцією чи наслідком. Стянув тортик зі столу - отримав по попі :) Коли людина не знає альтернативи болю, вона його приймає. Коли приймає - робить частиною себе. Такий приклад (взято з "Фромм. Бегство от свободы") - людина, що повертається з в'язниці чи армії, де панувала жорстка дисципліна, де кожен рух був за наказом, де кількість подихів регламентувалася, то їй дуже важко жити звичайним життям, де є свобода від цього.

- Можно в туалет, хозяин?
- Не надо спрашивать меня каждый раз, как тебе захочется в туалет, просто иди, хорошо?
- Да, сер.
Сорок лет я спрашивал разрешения, чтобы сходить в туалет. Без этого я не выдавлю из себя ни капли.
Рэд, "Побег из Шоушенка"

Так само з болем. Коли людина з самого початку або протягом досить довгого періоду життя не бачить іншого вирішення та наслідку, аніж біль, вона сама обирає біль. Вона вже не вішає на нього ярлики "погано", "не нормально", "божевільно", вона робить його своєю нормою, вона приймає біль, як звичний для себе елемент. І мова тут йде не лише про фізичний біль. Єдине, що залишається для мене не з'ясованим - це точка зору. В плані того, чи дійсно людина знімає ті ярлики з болю чи просто навішує їх таким чином і на себе? Загально прийнята думка така, що людина, яка робить вибір у бік болю, отримує ярлики "погано", "не нормально", "божевільно". Щоб все було зрозуміло, зазначаю, що прийняти біль тут означає вчиняти собі те, що його породжує, але не сприймати його саме у контексті страждання. Біль стає просто ще одним нейтральним відчуттям. Також певно варто вказати, що до психічного (морально etc., не фізичного) болю звикаєш швидше, але довше сприймаєш як страждання. З болем, що стосується страждань тіла, звикаєш повільніше, але сприймати як нейтральне відчуття починаєш швидше. Чому існує саме така залежність, не з'ясовано. Поки що.

P.S.: не описую тут ніякого експерименту, тому що висновки були породжені багатьма дослідами.


Открыть | Про це шепотіли 10



Мої слова

Интересы
PR, активність, близкість, блог, гори, горизонт, гугл, дебати, довіра, дощ, ДругаРіка, захист, камін, кіно, Книги, ковзани, КОЛАЖІ, музика, не"червоні" свята, перестановка, розмови, розрахунки, рок, ролики, романтика, свінг-денс, сніг, собаки, спогади!, українське, фантазії, фентезі, чай

Записи

ОБОЗ.ua