Пташка

Неоподаткований персонаж


Музыка : Крихітка - "В епіцентрі"  Погода в голові : сонечко, вітерець    

Просто зупинити мене буде мало


Ще як мінімум мозок вирізати треба буде. Щоб не пам'ятав та не скучив.

Мій потяг прибув до Києва о 7:28 5 травня 2010. Цікаво, я хоч колись тужитиму за цим містом? Ні, люблю звичайно - своє, рідне. Але якщо зникнуть мої люди, то й мене на цьому асфальті нічого не триматиме.

Music

Місто бруківки, статуй та темного піщанику вразило левами, що схожі на мавп, смачною їжею (особливо великими порціями), малими відстанями, натовпом туристів, одним-єдиним МакДаком та планувальною конструкцією квартир.

Побачене було все, що тільки можна було побачити - окреме дяк парку ім.Франка (кожен вечір та допізна), закинутим фортам на пагорбах навколо міста, Армянській церкві, Арсеналу та харчевні біля церкви св.Андрія - найсмачніше у всьому Львові. На жаль, якось провтикалися Личаківське кладовище та Високий замок, але то лише привід повернутися. А ще злива - вона мене зловила, але я її теж, тому обоє мокрі.

Music

Перші два дні зайняли ЕкоДебати за моделлю ООН. Не знаю чи спеціально, але проводилось усе те діло в Українському Католицькому Університеті. Сам формат - брєдовий. Якби там не було Олесі, то укопатися можна було б. Але люди навколо цікаві були. Хочеться знайти їх знов й наче як вперше.

У спину пече сонце й може то мені здається, але запахло смаленим м'ясом.

Крихітка Цахес - "Авто" (текст особливий)

А щодо зупинити - то я просто залишаю гальма на смітнику.


Открыть | Про це шепотіли 1

Музыка : Staind - "So Far Away"  Погода в голові : сонце    

Перед очима Арістотель, у навушниках Земфіра. Десь тут притаїлася радість


Щось повертається. Наче зняла пакет з голови. Відчуття ті самі, тільки лоскоче щось інше. Бачу більше, розумію повніше, сміюся чистіше. Просто моє сонечко повертається сьогодні з Чернівців. І моє сонечко не злиться на мене. Приємно думати, що мене несвідомо мучило лише те, що вона могла злитися на мене. Я завжди любитиму Клаату більше. Навіть більше, ніж Кенгуру. Дивно й майже неможливо описати наскільки довіряєш людині, яка ніколи не робила й не зробить тобі боляче, хоча може змусити моє серце зупинитись назавжди. Я вже знаю, що іноді вірю їй більше, ніж собі.

"Родному, близкому, любимому человеку веришь, что бы он не сказал. Веришь сразу, не подвергая сомнениям. Я чуть было в Киев к ней не рванула!" (с)

Добре, що я не хлопець - інакше б закохалася в неї й страждала десь так само, як зараз від Кенгуру. Хоча... Раз все одно мучусь, то краще б вже від неї.

Все буде красиво, хоч бантик чіпляй. Очі будуть світлі, волосся густе, а посмішка мандаринова. Буде тепло й світло. Так, мені потрібно світло.

Прочитавши думки Кенгуру, мені стало легше. Тепер я знаю, розумію. Це не змінює галопу мого серця, це лише дає спокій мозку - мінус одна невизначенність, плюс одна година до сну. Я не та дівчина, яка в силах виправити щось - таке розчарування я не подолаю. Не тепер. Якщо все вдало складеться, то мені вже це не буде потрібно. Побачив, знайшов, зрадів, а воно розсипалось. Замість зацікавленності істерики, замість розуму обмеженність. Я й сама плюнула б на таке. Добре, що не почуваюся кефіром.

Я виправлю щось для себе, щоб мені цікавіше стало. А ще сонечко просило знайти якийсь квест - треба посмикати за канали.


Открыть | Про це шепотіли 2

Музыка : Pink - "Funhouse"  Погода в голові : рясний теплий дощ    

Я вибачилась


23:00

Зараз, точніше через 15 хвилин відбудеться найголовніша розмова у моєму житті... Пам'ятає я розповідала про дві речі, за які я єдині шкодую? Одна з них про те, що я образила дуже хорошого хлопця у 12 років, коли негарно повелася з його почуттями. Хм, ну думаю вже зрозуміло з ким й про що буде розмова, так?

________________________________

 

40 хвилин потому

Хєх, це було... нормально. Він похрумав, явно не врубився, що я мелю, але вислухав (наче), почув мої вибачення, розповів про навчання, спитав як мої справи. Як я й передбачувала, для нього це вже давно не актуально, він й думати за це забув (воно й зрозуміло - майже 5 років пройшло). Але хороше було з ним побалакати, послухати про його пришелепкуватих викладачів, про його прогули Х_Х, та й у принципі почути його голос. Здається раніше він звучав інакше, змінився. І все ж я вибачилась... Але де моя "гора с плеч"? Може ще просто не усвідомила? Якщо чесно очікувала більшого відгуку. Я сказала "Вибач", ми трохи позгадували той час, посміялися. Сподіваюся це й було його "Ок, забули, пробачаю". І все ж мені чомусь не дуже легше. Чи легше? Певно, що легше! Має бути легше! Зараз прийде... Так, вже легше дихати. Пам'ятаєте я жартуючи боялася, що він мене прокляв? Так от - останнім часом вже зовсім не жартуючи. Але зараз все буде нормально. Я вибачилась. Я дійсно шкодувала - дуже довго! Мене це муило. І я вибачилась. Боже, дякую тобі за слово "Пробач". Очманіти - мені знадобилося 5 років, щоб зробити це О_О Фіга собі, яке я трусло... І все ж - Я ВИБАЧИЛАСЬ!


Открыть | Про це шепотіли 3

Музыка : Pink - "Funhouse"  Погода в голові : злива    

Разучилась!


Я разучилась быть разной! Это ужас! Я не знаю, что стало аж таким приоритетным в моей жизни, что я уже не помню когда последний раз рисовала и никак не могу заставить себя танцевать! Даже на тренировки месяца два не хожу! А раньше ведь жизни без  танцев представить не могла. Дошло до того, что я не еду на Свингляндию :'( Как я себе вообще прощу такое? Дебаты? Могилянка? Что?!!!! Я практически постоянно в одном и том же мысленном и эмоциональном состоянии. Я что-то потеряла. Что? Вот бы проснутся как от кошмара. Но это ведь даже не кошмар - так, "что-то" нормальное - такие сны и не запоминаешь никогда. Но это становится КОШМАРОМ, когда живёшь так. А что, живут же и хуже. Да, знаю. Но я-то когда жила и была лучше! Дайте мне причину! Скажите хоть почему? Что делось? Куда делось? Чего мне стало не хватать? Почему в груди бессовестная лень? Это такое состояние, когда только хочешь, но ни хрена не делаешь!!!!!!!!

Страшно-то как...


Открыть | Про це шепотіли 14

Музыка : Secondhand Serenade - "Your Call"  Погода в голові : теплий вітерець, сонечко    

Така дрібниця!


Знову думала про дебатний турнір у Харкові. Згадала, як у першу ніч у потязі прокинулася о 5:40, а мої друзі так мило спали :) Не дивлячись на те, що мені так і не вдалося толком заснути, все одно була бодра та сповнена сил. Але тоді, ще заледве шосту ранку все навколо було таке умиротворююче, а мої друзі так мило покачувалися в такт потяга, що мені шалено захотілося їх сфотографувати. Але потім передумала... Справа навіть не тому чи було б їм таке приємно. Просто здалося, що цей спогад досить інтимний для мене, то хай його тільки моя пам'ять збереже :) А буквально тільки що я ледь не вибухнула реготом, а очі стали більші за 5 копійок - переглядаючи необроблені фото на мобільному я знайшла ті зображення моїх таких милих сплячих друзів! Х) Це ж треба, навіть сама себе обкрутила:) А й досі не пам'ятаю, як я це зробила :)

Така дрібниця, а на серці потеплішало :)


Открыть | Про це шепотіли 4

Музыка : Король и Шут - "Лесник"  Погода в голові : сильний вітер, свіжий океанський бриз    

Нещодавно мені наснився дивний сон


Він величезний, поділений на дві частини - до і після смерті коханого... Я не пам'ятаю, як він виглядав, та й я була якась дивна. Але він загинув рятуючи мене від чорного дракона, що зним він занурився в океан і потонув. Я теж була у воді, вода холодна. Я пірнула за ним, але вже не змогла врятувати. Я була така пригнічена, що й не помітила чи загинув же дракон, та й це вже не було важливо - я була в безпеці, а він ні... Через деякий час після цих подій (це вже 2га частина) я оселилася на березі океана у дерев'яному будинку. Здається, разом зі мною там була якась бабуся, але того вечора її не було. До будинку прийшов злий карлик-чарівник зі своїми людьми. Вони хотіли піймати мене. Мені було невимовно страшно! Я позачиняла всі двері й вікна, але це їх не зупинило. Я тікала по сходах, але я ледь пересувала ноги, наче вони стали важити тонну! Коли ж карлик майже схопив мене, я чкурнула щодуху і замкнулась у своїй кімнаті. Чарівник посмикав ручку, щось зробив своєю тростиною (я бачила зелене світло), але двері не відімкнув. Я почувалася ще гірше, бо розуміла, що це не надовго. Він заговорив. Сказав, що повернув його з води, що він живий і мені треба йти до нього. Я почала кричати, що не вірю, це не можливо, він загинув рятуючи мене, він помер! Але карлик не відступав. Через деякий час вони все ж таки схопили мене. Наступне, що я побачила - це те, як я сиджу перед своїм будиночком у дерев'яному кріслі у короткій шубці з капюшоном, а вони кажуть мені, що їм треба сходити за Тамарою Гварцетелі, вона підскаже. Вони пішли, я трохи почекала, встала і теж пішла. Я гадала, що йду за ними, слідкую наче, але потім зрозуміла, що дівчина, що йде - то не я! З самого початку вся ця історія була не про мене! Та дівчина йшла, вона ховалася! Вона забралася на скелю, пройшла повз якогось доброго чарівника та його дочку, що здивовано провели дівчину поглядом. І прямо у них на очах ця чорнява зневірена повісилася. Чарівник і дочка підбігли до неї, спитали навіщо вона це робить. А дівчина відповіла, що карлик не зміг оживити його, він міг лише зробити щось подібне до зомбі, а вона цього не витримає. І вона не хоче бути його маріонеткою, вона б не втікла потім, а карлик по її смерті зробив би ще одне зомбі... Тому вона прийшла сюди, щоб вмерти і не попастися злому карлику... Аж раптом з вершини гори щось схопило дівчину за ланцюг, на якому вона повісилась, і зі словами "Ах ти ж, сволота така!" потягну нагору. Це був карлик-чарівник та його люди, а збоку на все це з печаллю дивилась Тамара Гвицетелі... Дівчина навіть злякатись не встигла.

Потім мене розбудили. Але я не вперше бачу цей сон, чи може це відчуття теж мені наснилось?.. В будь-якому разі, я пам'ятаю, що там ще багато чого далі було. Також маю на увазі, що зараз була скорочена 1ша частина і неповна 2га. Першого разу я побачила (мені наснилися) обидві частини повністю, розкрито. Це мене хвилює, я хочу побачити, що буде далі. А далі обов'язково буде...


Открыть | Про це шепотіли 9

Музыка : Poets of the Fall - "Passion Colors Everything"  Погода в голові : буря    

Ким би я була?


В мене психічний розлад, а про це навіть ніхто не знає. Мені трохи важко писати, бо очі в мене закрило сльозами. А ніхто не знає! На психології М.Ю. сказала, що я дуже розумна і зріла, як особистість, бо я все розумію, я все собі можу пояснити і не хочу розповсюджувати свій біль на інших. (Тут у моему щоденнику деякі особисті та болючі спогади, про які я тут не писатиму).

Я розумію, що всі ці випробування зробили і роблять мене такою, як я є, що без них у мене не було б стимулу розвиватися. Але хай би була тупа, зате щаслива... Так, я знаю, що можу винести й не такке, що витримаю, пройду, навчусь і буду далі жити, але я так не хочу!!! Як же я не хочу... Я хочу жити, а не виживати. Це ще не кінець життя, і все це ще до чогось приведе, це все не просто так робиться.

Цікаво, ким би я була, якби не (спогади)? Скоріш за все я б стала однією з тих, кого зараз терпіти не можу.


Открыть

Маленька історія про Велику "Aqua-net"


Колись (8 листопада 2008) деяка дівчинка (я тобто) натрапила на такий собі форум (присвячений книгам "Артеміс Фаул"). Вона там зареєструвалася. Це був її перший форум... Вона довго думла над і'мям (ніком), адже для неї це було щось нове, а відтак дуже важливе. І додумалася вона до "Води в Інтернеті" - Aqua-net. Я не буду розповідати, що цей форум та його учасники став для неї інтернет-родиною, що вона сприймала цей форум по-іншому, ніж ще якийсь, та про те, що вона ледь не прибацала себе об стіну, коли з якихось причин рік тому цей форум "прибрали" (хоч сайт як був, так і залишився). Ось так і померла Aqua-net? Фігушки! Звичайно їй було важко, але треба було десь "жити". Вона оселилася на декількох рольових іграх (форуми такі) з тематикою "АФ". Деякий час це діяло, але в кінці кожна з цих ігор відмирала(( Доволі швидко. Aqua-net почала з'являтись на інших сайтах, р.і., форумах та ін...

Aqua-net вже 4 роки. Для Нету це не малий срок, я гадаю. Але вона помирає.

Бувай, Aqua-net. Забути тебе буде легко ;)


Открыть



Мої слова

Интересы
PR, активність, близкість, блог, гори, горизонт, гугл, дебати, довіра, дощ, ДругаРіка, захист, камін, кіно, Книги, ковзани, КОЛАЖІ, музика, не"червоні" свята, перестановка, розмови, розрахунки, рок, ролики, романтика, свінг-денс, сніг, собаки, спогади!, українське, фантазії, фентезі, чай

Записи

ОБОЗ.ua