Пташка

Неоподаткований персонаж


Музыка : Pink - "Funhouse"  Погода в голові : злива    

Разучилась!


Я разучилась быть разной! Это ужас! Я не знаю, что стало аж таким приоритетным в моей жизни, что я уже не помню когда последний раз рисовала и никак не могу заставить себя танцевать! Даже на тренировки месяца два не хожу! А раньше ведь жизни без  танцев представить не могла. Дошло до того, что я не еду на Свингляндию :'( Как я себе вообще прощу такое? Дебаты? Могилянка? Что?!!!! Я практически постоянно в одном и том же мысленном и эмоциональном состоянии. Я что-то потеряла. Что? Вот бы проснутся как от кошмара. Но это ведь даже не кошмар - так, "что-то" нормальное - такие сны и не запоминаешь никогда. Но это становится КОШМАРОМ, когда живёшь так. А что, живут же и хуже. Да, знаю. Но я-то когда жила и была лучше! Дайте мне причину! Скажите хоть почему? Что делось? Куда делось? Чего мне стало не хватать? Почему в груди бессовестная лень? Это такое состояние, когда только хочешь, но ни хрена не делаешь!!!!!!!!

Страшно-то как...


Открыть | Про це шепотіли 14

Музыка : Poets of the Fall - "Passion Colors Everything"  Погода в голові : буря    

Ким би я була?


В мене психічний розлад, а про це навіть ніхто не знає. Мені трохи важко писати, бо очі в мене закрило сльозами. А ніхто не знає! На психології М.Ю. сказала, що я дуже розумна і зріла, як особистість, бо я все розумію, я все собі можу пояснити і не хочу розповсюджувати свій біль на інших. (Тут у моему щоденнику деякі особисті та болючі спогади, про які я тут не писатиму).

Я розумію, що всі ці випробування зробили і роблять мене такою, як я є, що без них у мене не було б стимулу розвиватися. Але хай би була тупа, зате щаслива... Так, я знаю, що можу винести й не такке, що витримаю, пройду, навчусь і буду далі жити, але я так не хочу!!! Як же я не хочу... Я хочу жити, а не виживати. Це ще не кінець життя, і все це ще до чогось приведе, це все не просто так робиться.

Цікаво, ким би я була, якби не (спогади)? Скоріш за все я б стала однією з тих, кого зараз терпіти не можу.


Открыть

"Це справа мого життя!"


Є великий ризик, що на танці я більше ходить не буду... Це дуже жахливо! Просто мама боїться, що через кризу з'явиться багато озлоблених безробітних на вулицях і зі мною може щось статися, бо я повертаюся з танців десь о 10 вечора по темних закутках десь хвилин 15, і аж тільки потім на метро і тролейбусі. Навіть не знаю, що буду їй заперечувати, бо на моє звичайне "Це справа мого життя!" вона відповість "Але воно не варте твого життя!" і буде по-своєму права. Єдине, що можу сказати, це те, що по цим "закуткам" рухаюсь я + ще чоловік 5-10, бо всім треба на метро ;)


Открыть | Про це шепотіли 2



Мої слова

Интересы
PR, активність, близкість, блог, гори, горизонт, гугл, дебати, довіра, дощ, ДругаРіка, захист, камін, кіно, Книги, ковзани, КОЛАЖІ, музика, не"червоні" свята, перестановка, розмови, розрахунки, рок, ролики, романтика, свінг-денс, сніг, собаки, спогади!, українське, фантазії, фентезі, чай

Записи

ОБОЗ.ua