Пташка

Неоподаткований персонаж


Музыка : Pink - "It's All Your Fault"  Погода в голові : дощ    

Гонка діалогів


"Якщо відповіді є, то Ви їх не знаєте". Грегорі Хаус своєму психоаналітику.

Між людьми, я кажу про всіх людей, йде гонка під назвою "хто більше знає, хто більше розуміє". У когось у більшій, у когось - меншій мірі. Є етапи, коли "відкривається істина", тобто коли починаєш розуміти трохи більше, точка огляду стає вище, кругозір ширше. Це приємне відчуття. Моїм останнім "надбанням" у цій сфері стало розуміння, що цей етап не останній, мені ще багато чого відкриється, я ще багато чого не знаю. Одна справа теоретично припускати та погоджуватись, що існує стороння думка, що на вулиці ввечері небезпечно, а політики гади, а зовсім інша практично це усвідомити. От я маю задоволення практично усвідомлювати, що "ще багато чого попереду".

Щодо гонки - у такому діалозі кожен співрозмовник вважає, що стоїть вище, а тому бачить та розуміє більше. Вся фігня може бути в тому, що срать як високо й хто стоїть, бо просто дивляться у різні сторони. По суті, це знов не діалог, а обмін монологами.

Чітко видно в House s6e20 у розмові Хауса з його психологом. Коли дві людини намагаються вгадати думки "опонента" й виглядати розумнішим.

Так, просто ще одні думки про діалоги.

 


Открыть | Про це шепотіли 3

Музыка : Крихітка Цахес - "Він мене не кохає"  Погода в голові : дощ, тиск    

Мультиособистість


На лекції у голову стрельнула думка - "Сенс усього твого життя згодом, якщо пощастить, стане лише ще одним поглядом на питання". Всі ці парадигми, теореми, теорії, концепції. Колись люди рухались повільніше. Це зараз за своє біологічне життя ми маємо прожити десяток соціальних. До теми згадалась лекція з філософії:
 
"Соціум вимагає різноманітностей. Ким бути, якщо від тебе вимагають бути множиною людей? Підстав тотожності вже не існує. Ми соціально зобов'язані протягом життя пережити багато ідентичностей".
 
 
Так, для себе...

Открыть | Про це шепотіли 17

Погода в голові : шелестіння, високий атмосферний тиск    

трансФОРМАТор


Сучасна молодь схильна до філософствування. За визначенням Могилянки це є вільний політ думок, що полягає у наданні безлічі відповідей на безліч питань. На одне питання може бути або кілька відповідей, або жодної. Головне, щоб це якось стосувалося абстрактних величин. Питання "Котра година?" не перейде у сферу філософії поки Ви не скажете щось на кшталт "Година? Не існує години - вона онтологічна тільки тому, що ми мислимо про неї. Так само не існує часу, але існують годинники..." У тому ж аспекті можна поцікавитись про те, година у якому часовому полі цікавить, але то вже буде не філософствування, а кривляння.

Це зайве. Серйозно. Треба мислити про конкретне, а не абстрактне. "Ті величини" занадто мало дають для нас у практичному світі. Прослідкуйте - якщо Ви "осягнули", що було б прекрасно стати хмаринкою, бо вони "щось там", або ж що цей трамвай, що перед самим носом повертає у депо, є відображенням усіх Ваших раптових невдач, це Вам у чомусь допоможе? Відомий закон парадоксу: "Ми можемо зрозуміти лише те, що вже знаємо". Кант, здається, чи Арістотель... (їм можна).

Всі ці "відкриття" дадуть задоволення співвіднесене з матеріальною точкою - бо Ви забудете його міру, просто матимите на увазі, що таке було. Й то не довго - таких "озарінь" у Вашому житті настільки багато, що вони втрачають свою вартість. Закон спадної віддачі - "Кожен наступний елемент приносить співвідносно менше ефективності/користі/задоволення/роботи і т.п.". Навіщо займати мозок очевидним?

Філософія, яка приносить користь, вже написана. Просто почитайте - прозрієте на все життя Х) Філософствування приносить певне задоволення, особливо створення "афоризмів". Але це заводить не в ту сторону. Це заважає просто жити. Це не задоволення, це наркотик. Самокопання є видом філософствування молоді. Доволі розповсюджений, бо більшість з нас пізнає світ крізь себе.

Пізнає світ... Ви знаєте, що таке пізнавати світ? Зрозуміти, що "Я унікальний" це не пізнати світ, це почути заклик Капітана Очевидності. А от дізнатися, що з апельсину, дроту та картоплі можна видобути струм силою 2В - це пізнати світ.

Абстрактні розмисли це арифметична прогресія, практичні міркування - геометрична. Наука була створена для пізнання світу. Й вона передбачає надання Вам нових знань, а не перефразування того, що вже Вам відомо. Ви не думайте, що до цих істин могли дотовктись тільки Ви. Можете вважати психологію недолугою, але вона живе довше Вас й на відміну від Вашого знання про неї, психологія знала про Вас все ще до того, як Ви народилися. Те саме й з більшістю наук. Хіба що не всі вони, як об'єкт обирають Вас. Всі питання, що бентежать наші голівки вже давно знайшли свої безсмертні відповіді.

Навіщо марнувати час? Як вже було зазначено - абстрактні величини не дають нам нового знання, а лише перефразовують вже набуті. В той час, як емпіричні - відкривають світ.

Дійсно існують ті, чиє філософствування принесе користь. Але таких мало й всі вони публікуються. Якщо Ви вважаєте, що філософування корисне - плюньте в себе "йадом", витріть дзеркало й покажіть мені цю користь. Навіть, якщо це виходить за межі Вашої голови, це не матиме значення для світу - всі вже в курсі, що треба себе любити, поважати, що світ дивовижа, а всі навколо "сіра, тупа маса". Циклічні висновки. Навіщо марнувати на це свій час? Краще відкрийте новий закон у фізиці, що дозволить нам відправляти "погану сторону" наших президентів у Космос.

Філософія молоді може існувати. Вона приємна, й розслабляє мозок. Але подивіться - вона займає увесь наш вільний час. І не вільний також. Більшість з того, що приходить нам в голову - бред, який ми скоро забудемо. Але час витрачено. Ресурс, який не відновлюється, витрачено. Без усілякої користі. А в силу того, що більшість з "цього" забувається, ми маємо можливість "відкривати нове те саме" багато разів підряд. Абстрактні величини не створюють відкриттів, вони просто приємно проводять з нами час.

Відповідь на питання "Де є істина: поза нами чи в нас?" дозволить Вам жити легше? У тривалому розумінні, а не в цей вечір? Вона допоможе Вам більше заробляти? Чи розумітися з молодшим братом? А от відкриття хімічного елементу з вагою 25,7 а.о.м. хоч і не розв'яже проблему з братом, але Нобелівську премію подарує ;)

Висновок: досить копатися в старому папері - там вже все відкрито. Краще математику почитайте.


Открыть

Музыка : крик  Погода в голові : ливень    

Ненависть это противоположность дружбы. Противоположность любви есть безразличие. (с)


Кенгуру


Открыть | Про це шепотіли 1

Музыка : Pink - "Funhouse"  Погода в голові : рясний теплий дощ    

Я вибачилась


23:00

Зараз, точніше через 15 хвилин відбудеться найголовніша розмова у моєму житті... Пам'ятає я розповідала про дві речі, за які я єдині шкодую? Одна з них про те, що я образила дуже хорошого хлопця у 12 років, коли негарно повелася з його почуттями. Хм, ну думаю вже зрозуміло з ким й про що буде розмова, так?

________________________________

 

40 хвилин потому

Хєх, це було... нормально. Він похрумав, явно не врубився, що я мелю, але вислухав (наче), почув мої вибачення, розповів про навчання, спитав як мої справи. Як я й передбачувала, для нього це вже давно не актуально, він й думати за це забув (воно й зрозуміло - майже 5 років пройшло). Але хороше було з ним побалакати, послухати про його пришелепкуватих викладачів, про його прогули Х_Х, та й у принципі почути його голос. Здається раніше він звучав інакше, змінився. І все ж я вибачилась... Але де моя "гора с плеч"? Може ще просто не усвідомила? Якщо чесно очікувала більшого відгуку. Я сказала "Вибач", ми трохи позгадували той час, посміялися. Сподіваюся це й було його "Ок, забули, пробачаю". І все ж мені чомусь не дуже легше. Чи легше? Певно, що легше! Має бути легше! Зараз прийде... Так, вже легше дихати. Пам'ятаєте я жартуючи боялася, що він мене прокляв? Так от - останнім часом вже зовсім не жартуючи. Але зараз все буде нормально. Я вибачилась. Я дійсно шкодувала - дуже довго! Мене це муило. І я вибачилась. Боже, дякую тобі за слово "Пробач". Очманіти - мені знадобилося 5 років, щоб зробити це О_О Фіга собі, яке я трусло... І все ж - Я ВИБАЧИЛАСЬ!


Открыть | Про це шепотіли 3

Погода в голові : хмари, вологий туман    

"Революции без танцев не стоят того, чтобы их устраивать"


"V for Vendetta"

Наскільки прекрасним може бути фільм? Наскільки божевільним та правильним він може бути? Наскільки вірші всмоктуються в кров? Настільки, наскільки світлим може бути сонце...

"Remember, remember the fifth of November,
Gunpowder treason and plot,
I see no reason why gunpowder treason
Should ever be forgot.
Guy Fawkes, Guy Fawkes,
It was his intent —
To blow up the King and the Parliament.
Three score barrels of powder below,
Poor old England to overthrow:
By God’s mercy he was catch’d
With a dark lantern and burning match.
Holloa, boys, make the bells ring.
Holloa, boys, God save the King!
Hip hip hoorah!"

Сценарій цього фільму треба роздрукувати та розвісити по стінам кімнати. Монологи Ві, його вірші, його думки мають бути обведені червоним. Але його слова не істина, як і всяке, що існує в світі. Істинним може бути лише божевілля, бо божевільний вільний від загальних стандартів - він має свої. Й оскільки вони унікальні - вони істина. Ми ж всі можемо погодитись, що громадська думка не істинна ;) З цього випливає, що загальні стандарти не істинні.

" - Вы правда так думаете, или так положено?"


Открыть | Про це шепотіли 11

Музыка : Umberto Tozzi And Monica Bellucci - Ti Amo  Погода в голові : теплий вітер    

А давай перейдём на "МЫ"?


Люди могут пить вместе, могут жить под одной крышей, могут заниматься любовью, но только совместные занятия идиотизмом могут указывать на настоящую духовную и душевную близость (с)


Открыть | Про це шепотіли 3

Музыка : Сплин - "Моё серце"  Погода в голові : сніжок    

Можливо це навіть трохи приватно. Але така моя слабкість


Нещодавно писала про мої останні симпатії - Н та Б. Буквально вчора наткнулася на два мої листи своїй найліпшій подрузі. Це були різні листи, у різні періоди - один про Н, інший звичайно ж про Б. Дуже мило було їх порівняти. Висновки потім. Ось власне:

1. 19 грудня 2009, Н

"Валя, я страждаю (так, знову - генотип у мене такий) Я закохана й це серйозно. Не кохання, звичайно, бо я розумію різницю (нарешті - може саме до цього мене школа готувала *жарт*) Я бачу, що все йде за тим самим сценарієм - я томно дивлюся на нього з кутка, скаженію від радості, коли він каже "Привіт". Особливо я шаленію, коли він мене розумною називає (хоча ще ні разу такого не казав, але в його погляді я бачу саме це - нехай це не буде самообманом). Я розробила дизайн та текст сертифікату для нього й, коли ми (ДК) вручали його, то він двічі поцілував мене у щічку -
1. При всіх, коли вручали сертифікат й подарунок;
2. Коли дізнався, що це моя робота й прочитав дату ("Київ, майже 2010 рік") :)
Мене мучать мої почуття, мене виснажують мої марні мрії. Я боялася, що з переляку зізнаюся йому у всьому... й спугну, зіпсую все, аби тільки не повторювався звичний сценарій. Я місця собі не знаходжу - він не відповів на одне-однюсіньке моє смс, а наступного разу ми з ним побачимось десь на Різдво, якщо мені ДУЖЕ-ДУЖЕ пощастить й батьки відпустять мене у Карпати на три дні... (попрошу це замість новорічного подарунку - мені все одно нічого не треба!)
Маю надію, що це хоч зробить мне краще - я тягнутимусь до його рівня. Вже написала дві статті, які він обов'язково опублікує, бо в них зараз брак матеріалу, а мої роботи він особисто дуже нахвалював. Він звав мене нещодавно у Воронеж, навіть казав, що сам білет купить - АЛЕ МЕНІ 17 РОКІВ І В МЕНЕ НЕМА ЗАКОРДОННОГО ПАСПОРТУ!! (один з найбільших обломів у моєму житті - чому мої батьки не познайомились раніше?)
Я просто з глузду з'їду, якщо він на мене не відреагує! Але я вже не така, як у школі - я сміюся з ним, я його смішу, я реагую на його слова, дуже уважно слухаю, уточнюю, на тренінгу одна з небагатьох, хто задає нормальні питання та приклади + єдина, кому він за запізнення сказав: "Привіт, проходь, тобі запізнюватись можна, ти в цьому [темі тренінгу тобто] вже розбираєшся" і посмішка! його посмішка. В мене у грудях тремтить, коли я думаю про нього - я заснути не можу, а потім волію не прокидатися, бо він мені сниться. Він запросив мене на презентацію своєї книги (а зі мною ще чоловік 20) й пообіцяв, що подарує та підпише примірник. Але то не важливо. АААААААА, ЧОРТ! Він мені дуже потрібен! Я боюся навигадувати чогось зайвого, щоб потім воно не вибило повітря з моїх грудей. Тепер погоджуюся зі словами Фредеріка Бегбедера "Любовь не имеет ничего общего с сердцем [...]. Любовь первым делом сдавливает лёгкие. [...]. Лёгкие - самый романтический из человеческих органов: все влюблённые заболевают туберкулёзом."

Це все ще не Кохання, але це знов мене рве на частини - наче струмом постійно, а він все не приходить і не вимикає лампочку..."


Ем... У Карпати мене ніхто не пустив, та вже й не треба було - той захід відмінили. Через кілька днів після цього я так подумала й вирішила, що мої почуття - то є лише моя справа й навіть не мала вже на меті щось йому розказувати. Згодом дізналася, що для поїздок у Росію закордонний паспорт не потрібен. Добре, що я дізналася це згодом, бо пришибла б себе об стінку. Ну... руку б точно пошкодила. Н чудова людини й непогано до мене ставиться. Наравряд чи можу казати, що ми друзі (у повному розумінні цього слова), але точно хороші приятелі. Періодично пишу йому статті. Ось якраз на підході ескіз про КМДЛ. Але це було серйозно. Й через деякий час дійсно приємно :) Це робило мене краще. Згадую з теплом.


2. 18 лютого 2010, Б (Кенгуру)

Тут треба трохи ввести в курс: вчора була з Б на КМДЛ, проходили один з тренінгів. Виявилося, що це не цікавенний захід для підвищення нашої кваліфікації, а ввідні заняття для новачків. Але все одно якісь нюанси були цікавими. Після цього ми чомусь дуже довго добиралися до метро. Можливо тому, що грали в сніжки, загубилися, дуріли і т.п. А потім ще у метро багато зайвого часу провели. Все відбувалося з 16:30 (ми зустрілися біля метро й разом поїхали) до ~21:30 (через силу поїхали кожен до себе додому). Потім я написала смс Валентині, а вона попросила розповісти детальніше. Ось власне, чому й написала:


"Зізнатися чесно, я не знаю, що мені писати... Хронологічна розповідь? Якось не хочеться. Захоплена істерика? Та якось вже не солідно та й заспокоїлась вже наче. Напевно напишу щось таке: мені просто добре з ним. Це так дивно - зовсім не треба думати, бо зразу ж все кажу. Оратор, що проводив тренінг, на якому ми власне були спочатку, каже слово "Білка" (у вже забутому контексті) й ми обидва зовсім не до теми вибухаємо реготом:))) Бо це наша мила "Білка" - найвагоміший аргумент, чому Черновецького треба відправити на Марс Х) З Черновецьким історія довга, але я мала її тобі колись розповідати, ми у клубі дебатували на цю тему:) Він каже мені "Молодець" і не боїться при цьому виглядати дурнем. Ми якось дивно одночасно дізналися, що кожного з нас по суті троє. І Він такий само неадекватний, як і я. Коли я сказала : "А давай у сніжки", Він не сказав "Давай"... Він жбурнув у мене купу снігу! Він на всю вулицю розповідав про переваги демократії у штаті Міссісіпі - "Настане день, коли всі червоні дітки та всі білі та чорні дітки візьмуться за руки..." А я заперечувала йому, кажучи, що такого штату не існує, а якщо всі стануть рівні (ремарка: рівні не лише люди, а й низовини, гори і т.п.), то люди просто зісковзнуть з Землі, бо нема за що триматися. Й під час усього цього ми ще й шарфами билися. Й було якось все одно чи є ще хтось навколо. Він повалив мене у сніг, щоб я нарешті вдягла шапку, бо я застуджена. Я дала йому одну свою рукавичку (бо у нього не було), жбурнувши її у сніжці. Він прямо у метро домальовував мені психоделічний малюнок, який почав ще під час тренінгу. Таких малюнки два. Він намалював мені пентаграму, а я сказала, що це зірочка, а потім перевернула малюнок й показала йому справжню пентаграму. Він сказав, що я його подряпала, але подерті обидва, тому вважаємо, що все ОК. Я сказала, що Він схожий кенгуру. Я чесно зізналася, що шукала його ВКонтакті кілька годин (та майже кілька днів), а Він не вказав ні справжнього імені, ні універу, ні рідного міста й я за просто так прелопатила 5 тис. чоловік з Івано-Франківська. Й я абсолютно не почувалася дурепою через те, що я сказала. Я відверто попсихувала перед ним, а потім ми посміялися. Ми взагалі багато сміялися. Все було дуже дивно й якось смішно. Він "побачив" мене й не злякався. Це так дивно... До Нього це змогла зробити лише ти. Ми якісь дуже рівні, хоча легко зможемо залежати один від одного. Хоча тут я вже замріялася - за його відчуття казати не можу. Але я розсмішила його! Цього ласкавого інтроверта:) Я багато Його смішила. Й він мене. А іноді ми обидва сміялися просто з того, що ми робимо.

"- А?
- Га?
- Да?
- Напевно.
- От і поговорили" Х)

"Ти так поглядаєш на цю жінку, наче з натури малюєш" (під час створення психоделічного малюнку)

"- Ти мене подряпала!
- А ти зламав мені пальця!
- Я його виправив.
- ..."

"- Не мовчи, бо я почуваюся дурепою
- ..."

Дивно. Але це саме моє.

:)"



Тут поки важко щось сказати. Я навіть не певна чи я закохана у нього, бо своїми почуттями боюсь все зіпсувати. Ну, зараз боюсь - з ним я не боялась нічого. Вже лежачи вночі у ліжку (від нема чого робити я вчора лягла о пів на третю Х_Х), згадала, як розповіла Б про гру "Переконай мене" й пішло до того, що він переконував мене у неї зіграти, а я не хотіла О_О Ось так, люди, виглядає справжній компроміс. Ще згадала, як ми добиралися до місця тренінгу - йшли кілька зупинок пішки, бо вирішили пройтись (але все ж здебільшого тому, що номер маршрутки забули) по більш-менш жахливій дорозі, а потім нас зустріли й ми вже всією групою поверталися НАЗАД до найближчого до метро корпусу КПІ!!!! Добре, що Б мене тримав. Згадала, що при зустрічі він сказав, що сьогодні особливо радий мене бачити, але так і не сказав чому. Ми напівнатяками казали про якісь відверті речі й почувалися нормально, без усякого там незручного мовчання. Ця закоханість не робить мене кращою. Вона сприймає мене такою, як я вже є - вона каже мені, що я вже найкраща.
 


Открыть | Про це шепотіли 6

Погода в голові : осінній вітер    

Нарцисс. Дню Влюблённых посвящается


Всем известен миф о прекрасном юноше, который целыми днями напролёт глядел на своё отражение в ручье, любуясь своей красотой. В конце концов, заглядевшись, он упал в воду и захлебнулся. На берегу же вырос цветок, названный в память погибшего.

Когда Нарцисс погиб, нимфы леса — дриады — заметили, что пресная вода в ручье сделалась от слёз солёной.

— О чём ты плачешь? — спросили у него дриады.

— Я оплакиваю Нарцисса, — отвечал ручей.

— Неудивительно, — сказали дриады. — В конце концов, мы ведь всегда бежали за ним вслед, когда он проходил по лесу, а ты — единственный, кто видел его красоту вблизи.

— А он был красив? — спросил тогда ручей.

— Да кто же лучше тебя может судить об этом? — удивились лесные нимфы. — Не на твоём ли берегу, склонившись не над твоими ли водами, проводил он дни?

Ручей долго молчал и наконец ответил:

— Я плачу по Нарциссу, хотя никогда не понимал, что он — прекрасен. Я плачу потому, что всякий раз, когда он опускался на мой берег и склонялся над моими водами, в глубине его глаз отражалась моя красота.

Оскар Уайльд


Открыть | Про це шепотіли 4

Погода в голові : тиша у дрімучому древньому лісі    

Мысли о силах и неоднозначности их применения


   Сегодня где-то в 22:00 на "Спартаке" был замечен Опознанный Бегущий Объект - я. Из-за всех мыслей, всех переживаний появилась жгучая, почти физическая потребность побегать. Не просто побегать - б е ж а т ь!!! Я сильная, очень. Физически, морально, душевно, сильна умом. Меня посещали мысли, что всем супергероям, нет; не так - сверхлюдям, существам не повезло. Им дали силы, тем самым, поставив стену перед ними. Вряд ли Человек-Паук станет гениальным художником, а Бэтмен - певцом. Хотя в случае последнего немного не так - он-то как раз человек, он сам добился и смог, он пример, он сделала выбор сам. Это как в игре "Civilization IV" - пока просто играешь, все твои выигрыши это победы. Но когда ты вдруг находишь "Редактор" и понимаешь, что за один ход можешь уничтожить всех, перекроить материки, перевернуть "мир" и даже самих "людей" (юниты, другие правители), то... Резвишься, как дитя, первое время, а потом просто нудно; так нудно, что даже бесит!! Тоже самое, я думаю, и с существами. Но у них ещё и полно несвобод - вампиры могут питаться только кровью, избегают солнечный свет и т.п.

   Но сегодня я подумала, что если человек такой свободный и могущественный, может развиваться во все стороны - то не в "Редакторе" ли я уже?.. Значит, быть вампиром легче - своеобразная "романтика" + есть с чем бороться. Хотя бы с вечностью...

Открыть



Мої слова

Интересы
PR, активність, близкість, блог, гори, горизонт, гугл, дебати, довіра, дощ, ДругаРіка, захист, камін, кіно, Книги, ковзани, КОЛАЖІ, музика, не"червоні" свята, перестановка, розмови, розрахунки, рок, ролики, романтика, свінг-денс, сніг, собаки, спогади!, українське, фантазії, фентезі, чай

Записи

ОБОЗ.ua