Пташка

Неоподаткований персонаж


Музыка : fond of...  Погода в голові : дощ, магнітні бурі    

In world nothing is for free.


Світ живе за закономірностями обміну. За щось просять ще щось. Does love for free exist? Не-а. Я навіть не буду казати, що люди егоїстичні істоти, тому люблять лише собі у користь. Бо це не так, ця думка є лише формальним виправданням для циніків. Насправді любов до людей для мене свята.

Але все одно любові за замовчуванням (далі ЛЗЗ) не існує. Найважливішим у нашому житті є повсякдення - те, що робить щасливими наші будні, звичайні дні. А ЛЗЗ виходить за рамки цих днів. Вона не робить нас щасливими. Така любов стає раптом важливою тільки тоді, як є загроза її втратити - тобто вона вривається у наше повсякдення. До того важливе лише те, що ми відчуваємо на даний момент, й чи роблять ці відчуття нас щасливими. Важливим є лише те, що зараз! Бо ми живемо зараз!

Минуле вже було й тепер важливі наслідки, бо ми в них живемо. Майбутнє може й не статися, ми можемо бути у ньому лише подумки й воно є важливим для нас лише тому, що ми вбачаємо ціль свого життя у роблені теперішнього минулим. Ми віримо у майбутнє, бо лише воно виправдовує наші дії. Адже навіщо причини, якщо не буде наслідків? Навіщо вчитись, якщо не будеш працювати? Навіщо зустрічатись хоч з кимось, якщо ніхто ніколи не створюватиме сім'ю? Навіщо завозити цемент, якщо дім не збудується? Навіщо чиркати сірниками, якщо вогнища не існуватиме? Майбутнє існує лише у нас в голові, у наших знаннях та логіці. Й більш ніде. У матеріальному світі навіть про минуле є лише записи (які можна змінювати), але по суті його не існує. Тому найважливішим є те, що зараз, а не те, що було чи планується.

"Хочу торкнутися тебе, ти - моє теперішнє". (с)

Любові за замовчуванням не існує в теперішньому. Тому я говорю про повсякденний обмін емоціями. Саме тому ми маємо змогу сваритись з коханими людьми, не дивлячись на ЛЗЗ. Я не відчуваю щастя, не дивлячись на те, що певні люди мене "люблять", хоч без цього, звичайно, було б ще гірше (хоча хто зна? або я це не ціню, або це мої кайдани - й я тут об'єктивно вирішувати не можу). Все, що написане вище, може бути просто виправданням, але я так вважаю.

Нічого не дається просто так - закономірність повсякдення. Тому й любити "по будням" теж будуть за щось - за хорошу поведінку, допомогу, веселий настрій, доречність, мовчання чи розмову. А ЛЗЗ не має значення у повсякденності, якщо про неї постійно не повідомляти. Й це робитиме щасливим тільки якщо не звучатиме в контексті звинувачення. Іноді здається, що почуття провини - це найгірше, що могла статися у повсякденні. 


Открыть | Про це шепотіли 4

Музыка : Мотор'ролла - "Аеліта"  Погода в голові : тріскання гілок    

Поміж орбітами снів оксамитових душі невидимі, вільні


Вивести себе з рівноваги та довести організм до істеричного стану легко. Варто лише нажертися якоїсь дряні й запити банановим молоком. Чим більше, тим певніше. Якщо набридне почуватися лайном, досить лише поспати, але небагато - менше, ніж зазвичай. У цей час краще не контактувати з енергетичними вампірами, бо потрощите все навколо.

А взагалі - краще бути орієнтованим на пізнання світу, а не самого себе. У нас самих нема нічого цікавого. А якщо й є трошки, то ми побачимо це, коли почнемо дивитися у світ, а не на свої "нутрощі".

Детальніше про мої погляди на філософствування


Открыть | Про це шепотіли 13

Погода в голові : шелестіння, високий атмосферний тиск    

трансФОРМАТор


Сучасна молодь схильна до філософствування. За визначенням Могилянки це є вільний політ думок, що полягає у наданні безлічі відповідей на безліч питань. На одне питання може бути або кілька відповідей, або жодної. Головне, щоб це якось стосувалося абстрактних величин. Питання "Котра година?" не перейде у сферу філософії поки Ви не скажете щось на кшталт "Година? Не існує години - вона онтологічна тільки тому, що ми мислимо про неї. Так само не існує часу, але існують годинники..." У тому ж аспекті можна поцікавитись про те, година у якому часовому полі цікавить, але то вже буде не філософствування, а кривляння.

Це зайве. Серйозно. Треба мислити про конкретне, а не абстрактне. "Ті величини" занадто мало дають для нас у практичному світі. Прослідкуйте - якщо Ви "осягнули", що було б прекрасно стати хмаринкою, бо вони "щось там", або ж що цей трамвай, що перед самим носом повертає у депо, є відображенням усіх Ваших раптових невдач, це Вам у чомусь допоможе? Відомий закон парадоксу: "Ми можемо зрозуміти лише те, що вже знаємо". Кант, здається, чи Арістотель... (їм можна).

Всі ці "відкриття" дадуть задоволення співвіднесене з матеріальною точкою - бо Ви забудете його міру, просто матимите на увазі, що таке було. Й то не довго - таких "озарінь" у Вашому житті настільки багато, що вони втрачають свою вартість. Закон спадної віддачі - "Кожен наступний елемент приносить співвідносно менше ефективності/користі/задоволення/роботи і т.п.". Навіщо займати мозок очевидним?

Філософія, яка приносить користь, вже написана. Просто почитайте - прозрієте на все життя Х) Філософствування приносить певне задоволення, особливо створення "афоризмів". Але це заводить не в ту сторону. Це заважає просто жити. Це не задоволення, це наркотик. Самокопання є видом філософствування молоді. Доволі розповсюджений, бо більшість з нас пізнає світ крізь себе.

Пізнає світ... Ви знаєте, що таке пізнавати світ? Зрозуміти, що "Я унікальний" це не пізнати світ, це почути заклик Капітана Очевидності. А от дізнатися, що з апельсину, дроту та картоплі можна видобути струм силою 2В - це пізнати світ.

Абстрактні розмисли це арифметична прогресія, практичні міркування - геометрична. Наука була створена для пізнання світу. Й вона передбачає надання Вам нових знань, а не перефразування того, що вже Вам відомо. Ви не думайте, що до цих істин могли дотовктись тільки Ви. Можете вважати психологію недолугою, але вона живе довше Вас й на відміну від Вашого знання про неї, психологія знала про Вас все ще до того, як Ви народилися. Те саме й з більшістю наук. Хіба що не всі вони, як об'єкт обирають Вас. Всі питання, що бентежать наші голівки вже давно знайшли свої безсмертні відповіді.

Навіщо марнувати час? Як вже було зазначено - абстрактні величини не дають нам нового знання, а лише перефразовують вже набуті. В той час, як емпіричні - відкривають світ.

Дійсно існують ті, чиє філософствування принесе користь. Але таких мало й всі вони публікуються. Якщо Ви вважаєте, що філософування корисне - плюньте в себе "йадом", витріть дзеркало й покажіть мені цю користь. Навіть, якщо це виходить за межі Вашої голови, це не матиме значення для світу - всі вже в курсі, що треба себе любити, поважати, що світ дивовижа, а всі навколо "сіра, тупа маса". Циклічні висновки. Навіщо марнувати на це свій час? Краще відкрийте новий закон у фізиці, що дозволить нам відправляти "погану сторону" наших президентів у Космос.

Філософія молоді може існувати. Вона приємна, й розслабляє мозок. Але подивіться - вона займає увесь наш вільний час. І не вільний також. Більшість з того, що приходить нам в голову - бред, який ми скоро забудемо. Але час витрачено. Ресурс, який не відновлюється, витрачено. Без усілякої користі. А в силу того, що більшість з "цього" забувається, ми маємо можливість "відкривати нове те саме" багато разів підряд. Абстрактні величини не створюють відкриттів, вони просто приємно проводять з нами час.

Відповідь на питання "Де є істина: поза нами чи в нас?" дозволить Вам жити легше? У тривалому розумінні, а не в цей вечір? Вона допоможе Вам більше заробляти? Чи розумітися з молодшим братом? А от відкриття хімічного елементу з вагою 25,7 а.о.м. хоч і не розв'яже проблему з братом, але Нобелівську премію подарує ;)

Висновок: досить копатися в старому папері - там вже все відкрито. Краще математику почитайте.


Открыть



Мої слова

Интересы
PR, активність, близкість, блог, гори, горизонт, гугл, дебати, довіра, дощ, ДругаРіка, захист, камін, кіно, Книги, ковзани, КОЛАЖІ, музика, не"червоні" свята, перестановка, розмови, розрахунки, рок, ролики, романтика, свінг-денс, сніг, собаки, спогади!, українське, фантазії, фентезі, чай

Записи

ОБОЗ.ua