Пташка

Неоподаткований персонаж


ptah

Даяна та вода. Просте

- Перестань кусатись!
- Не можу, ти смачний. (с)


Даяна майже завжди жила своїм минулим. Бо вважала, що існує лише воно - адже вже було, тому лише у ньому можна бути певним. Лише у минулому є всі відповіді, навіть на майбутні питання. Минуле як безпечна територія, вже розміноване поле. Але вона почала відчувати, що стала в'язнем свого минулого - воно займало всі її думки, воно вже не було досвідом - воно стало зайвим мотлохом на горищі. І з цим треба було щось робити.

- Бачиш он ту зірку?
- Ага...
- А вона тебе ні. Їй взагалі по фігу чи бачить її хтось.

- То на фіга вона тоді так сяє? Типу "Ой, дивіться, яка я непомітна"?

- ... (с)


Одного разу Даяна потрапила під дощ. Це було трохи згодом після того, як її почали тривожити думки про минуле. Першим бажанням було сховатись від холодних крапель, але у ній заворушилось щось нове - думка про те, що вона завжди ховалась від дощу, бо... бо так було завжди! Значить так і має бути.
Даяна склала парасольку й очима пошукала місце де б зручніше сісти. Але все вже встигло намокнути й Даяна, стенувши плечима, сіла на асфальт на шкільному подвір'ї, бо різниці вже не було.

- Скуштуй.
- Що це?

- Не знаю. Назва якась дивна, вона все одно тобі нічого не скаже.

- Як ти знаєш?

- Тобі головне знати, що це не отрута.
- А це не отрута?

- Ідіот... (с)


Даяна відчула, що дощ вливає у неї щось нове, свіже, невідоме... майбутнє. І це було так добре! Наче дихати стало легше! Наче тіло втратило важкість! Наче мозок отримав другий шанс... Наче літо ніколи не настане, а зима стане найпрекраснішим, що могло статися з Даяною в житті.

Даяна розчинилася у дощовій воді. Тепер вона сама вода. А вода ніколи не тече назад. Дещо було втрачено, але все втрачене тепер у минулому, тому жаліти цього не варто - його просто нема у пам'яті. Це досить помірна ціна. Тепер Даяна пливе, іноді стрімко несеться вперед - як вода - безперервно рухається. Вона втратила своє минуле, летить повз миті теперішнього, не чіпляючись за нього, аби не стати озером, а згодом - болотом. Воно несеться у своє вічне майбутнє. Десь там все одно стане болотом. Але вже точно не сама... а з тим недовірливим ідіотом.

:)



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 2

Ги. Прикольна кінцівка =)
Дякую:)

 



Мої слова

Интересы
PR, активність, близкість, блог, гори, горизонт, гугл, дебати, довіра, дощ, ДругаРіка, захист, камін, кіно, Книги, ковзани, КОЛАЖІ, музика, не"червоні" свята, перестановка, розмови, розрахунки, рок, ролики, романтика, свінг-денс, сніг, собаки, спогади!, українське, фантазії, фентезі, чай
ОБОЗ.ua