Пташка

Неоподаткований персонаж


Музыка : Таліта Кум - "Сльози"  Погода в голові : холодний дощ    

Засіло у голові


Не прошепочу "бувай"
І не скажу "до побачення".
Дзвенить останній трамвай,
Я не попрошу пробачення.

Не дивись,
Як капають сльози,
Як капають сльози,
Як плачу я.
Ти не злись – все було серйозно
Та інший у мене пункт призначення.


Бо люди як літаки –
Маршрути різні у просторі.
Усі ми одинаки
В безмежній вічності космосу.


Не дивись,
Як капають сльози,
Як капають сльози,
Як плачу я.
Ти не злись – все було серйозно
Та інший у мене пункт призначення.


Открыть

Погода в голові : холодний дощ    

Кроме одной


Многие самоубийцы, выжившие после прыжка с моста, говорят об одном и том же: "Когда ты летишь, ты вдруг понимаешь, что ВСЕ твои проблемы решаемы... Кроме одной - ты уже летишь с моста..."


Открыть | Про це шепотіли 9

Je veux


Ще більш дивного дня у мене не було. При чому вся картина складалася з абсолютних дрібниць. Які виявилися занадто дивними для мене. Десь окремо занотую собі хронометраж цього дня, щоб не забути нічого. А ще жахливе відчуття, що сьогодні мною була досягнута ціль всього мого життя... І що його робити далі?

Чорт, а дійсно фігове відчуття. Тобто воно наче й комфортне, але я не можу уявити, що мені робити наступної секунди. У голові невеличка паніка, тому шукається навіть найдрібніше завдання, яке б принесло задоволення. Навіть не можу толком згадати, що такого сьогодні сталося, що перекочерижило моє свідоме. Наче те, для чого мене було народжено вже сталося. Якщо призначення мого життя було в тому, щоб наштовхнути одну хорошу людину стати мімом на професійних засадах, то вже можна йти стрелятись - більше нічого корисного від мене можна не очікувати. Хіба що... призначення долі вже виконано... можна й для себе пожити тепер :)
 


Открыть | Про це шепотіли 2

Паганий день


Хочеться помовчати, от тільки нема з ким.


Открыть | Про це шепотіли 6

Музыка : Discovery (якщо це можна назвати музикою"  Погода в голові : сонечко, вітерець    

Raven vs. Writing desk


 

 
Сьогодні вранці була спроба провести експрес-дослідження щодо укорінення в голові людей стійких виразів та асоціацій :) Власне за основу була взята загадка Божевільного Капелюшника "How is a Raven like a Writing Desk?" (Чим ворон схожий на письмовий стіл?). От тільки питання було поставлене наступним чином - "What the difference between raven and writing desk?" (Яка різниця між вороном та письмовим столом?). Питання ставилось на досить цікавому сервісі питань-відповідей Aadvark (про який детальніше можна почитати тут [link]). Ось, власне, результати: практично жоден не в'їхав у суть різниці стійкої асоціації! Відповіді, які були надані:
  1. One is a bird and the other is an article of furnature? The question you're trying to ask is probably "How is a Raven like a Writing Desk?" to which the answer would be "Poe wrote on both."
  2. Poe wrote on both.
  3. Because they both come with inky quills. That's the best answer I know, or you can read this: http://vark.com/z/4c0d4 (Amazon) book. :D
Хіба що "перша_відповідь" можливо відчула невеличку заковику. Такий результат можу пояснити тим, що мозок людини спрямований на побудову ланцюжків (логічних, асоціативних тощо) задля подальшого використання їх, щоб скоротити час на синтезацію досвіду, інформації. Типу, побачивши кілька знайомих елементів, мозок складає вже звичний логічний зв'язок або підкидає нам картину дійсності, яку він побудував, використовуючи вже набуті знання, але не враховуючи малих дрібничок унікальної ситуації. А іноді й не малих, насправді.
 
Так само і в житті - ми робимо висновки про ситуації ґрунтуючись на набутому досвіді, не зважаючи на те, що кожна ситуація може бути унікальною. Насправді такий підхід дійсно суттєво економить час - певно, що далеко не все, що з нами трапляється має настільки вагомі наслідки, що варто так детально розглядати дрібниці. Але краще на це зважати.
 
Ці знання можна використовувати суто для себе, а можна піти в рекламний бізнес і заробляти на асоціаціях людей гроші :) "Асоціація" це насправді не наукове об'єднання взагалі, але "Асоціація стоматологів України" звучить солідно, навіть якщо її в принципі не існує. Казино не обов'язково пов'язане з мафією, а підпис "дитяче харчування" не робить їжу м'якшою та кориснішою.

Дослідженням мої дії можна назвати з натяжкою, бо вибірка не є репрезентативною (тобто замало відповідей, матеріалу для аналізу), але тим не менш фактично матеріалу для простих роздумів достатньо. Enjoy :)

 


Открыть | Про це шепотіли 1

Музыка : С.К.А.Й. - "Дике почуття"  Погода в голові : сильний дощ    

Не має причин


Не хочу завуальованих красивих слів. Я закохана. У мене зриває кришу, я думаю переважно про одне, точніше - про одного. І мене це бісить, бо у мене абсолютно немає часу про це думати. У нього, до речі, теж. Та й у хлопців, якщо я не помиляюсь, з цим якось простіше - вони собі особливо не паряться у повсякденному житті. Бо, як кричать нам всі усюди, думати вони можуть лише про одне. В тому плані, що в голові одночасно розвивається не більше одного мисленевого потоку. До речі, маю одного знайомого - анти-доказ даній тезі, але можливо він лише виключення. Він, як і  я, може тримати близько 6-7 потоків, якщо треба, таке.

Мене бісить, що мій час займає навчання, дебати, організація проектів у двох організаціях, трошки залишається на їсти/спати й зовсім-зовсім трошки на жити, а от більшість думок... Фак. Іноді не так вже й погано бути хлопцем. Навіть, якщо все "складеться", то дуже швидко розпадеться - у нас нема часу одне на одного, зараз обоє інтенсивно будують своє професійне майбутнє, а потім... Власне, це саме професійне майбутнє і настане. Може й не побачимось більше. Але треба розставляти пріоритети сьогодення. Почуття плинні, а час на навчання обмежений. Тому наші стосунки далі робочих не підуть, навіть якщо він зі мною вже "сдружился"...

Не треба більше, бо буде бо-бо. Але ж воно вже бо....


Открыть | Про це шепотіли 8

Мазохізм


Не хочу описувати, що це є, як це "лікувати" й де це згадувалось до мене. Науковість даного запису доволі відносна. Хочу описати це явище зі сторони людини, яка зробила такий вибір. Зазвичай мазохізм сприймають як дикість, екзотику, жанр порнографії, лайливе слово або психічне захворювання. У кращому випадку. Не знаю чи є вроджений мазохізм, але опишу механізм набутого. Тут йдеться про те, що біль породжує біль.

Мазохізм, як вибір, виникає тоді, коли біль стає звичним середовищем людини. Коли вона у ньому росте, коли він її оточує, коли це є звичною реакцією чи наслідком. Стянув тортик зі столу - отримав по попі :) Коли людина не знає альтернативи болю, вона його приймає. Коли приймає - робить частиною себе. Такий приклад (взято з "Фромм. Бегство от свободы") - людина, що повертається з в'язниці чи армії, де панувала жорстка дисципліна, де кожен рух був за наказом, де кількість подихів регламентувалася, то їй дуже важко жити звичайним життям, де є свобода від цього.

- Можно в туалет, хозяин?
- Не надо спрашивать меня каждый раз, как тебе захочется в туалет, просто иди, хорошо?
- Да, сер.
Сорок лет я спрашивал разрешения, чтобы сходить в туалет. Без этого я не выдавлю из себя ни капли.
Рэд, "Побег из Шоушенка"

Так само з болем. Коли людина з самого початку або протягом досить довгого періоду життя не бачить іншого вирішення та наслідку, аніж біль, вона сама обирає біль. Вона вже не вішає на нього ярлики "погано", "не нормально", "божевільно", вона робить його своєю нормою, вона приймає біль, як звичний для себе елемент. І мова тут йде не лише про фізичний біль. Єдине, що залишається для мене не з'ясованим - це точка зору. В плані того, чи дійсно людина знімає ті ярлики з болю чи просто навішує їх таким чином і на себе? Загально прийнята думка така, що людина, яка робить вибір у бік болю, отримує ярлики "погано", "не нормально", "божевільно". Щоб все було зрозуміло, зазначаю, що прийняти біль тут означає вчиняти собі те, що його породжує, але не сприймати його саме у контексті страждання. Біль стає просто ще одним нейтральним відчуттям. Також певно варто вказати, що до психічного (морально etc., не фізичного) болю звикаєш швидше, але довше сприймаєш як страждання. З болем, що стосується страждань тіла, звикаєш повільніше, але сприймати як нейтральне відчуття починаєш швидше. Чому існує саме така залежність, не з'ясовано. Поки що.

P.S.: не описую тут ніякого експерименту, тому що висновки були породжені багатьма дослідами.


Открыть | Про це шепотіли 10

Ibrahim M. Al Sayed



Открыть | Про це шепотіли 6

Осіння історія


Було варто піти на не відбувшийся опен-ейр хоча б заради тих милих чотирьох дівчат, що веселилися на сцені й обговорювали аспекти ексгібіціонізму, темних шаф, телемагазинів та кави. Згадався фільм "О чём говорят мужчины". Таке собі локальне інсценування. Зі сміхом, жестами та... кавою з цигарками. Дівчата мали чіткі виразні голоси... слухати та бачити було приємно.

А опен, власне, відбувся. Бо іноді досить музики, що грає всередині :) Потім все ж приїхав Ваня з колонкою та музикою, танцювати було легше, ніж зазвичай.

Дуже смачний день. Щоправда вже майже у його кінці, щоб мене з тим щастям не заносило, занесло мою маршрутку. Занесло на трамвайну колію й ледь не сталось зіткнення з трамваєм - лишень чиркнуло на повній швидкості. Я таке називаю "недоаварія" - трясе, страшно, хтось кричить, а щось скребе, але жертв нема. Хіба що одна жінка впала, бо єдина на той момент стояла. Таких штук у моєму житті було три, але жодного разу ймовірна загибель чи хоча б каліцтво не усвідомлювались. Лише наглядно я можу зробити висновок, що могло статися дещо не дуже добре. На рівні відчуттів страху чи чогось подібного нема. Треба підлатати інстинкт самозбереження - він останні кілька років підводить.

В цілому день радує. Він був дуже мій. Навіть рахуючи останній епізод.


Открыть

До Ведмедя та Пташки прийшла Осінь


Прийшла 30 серпня о 16:26. Осінь то є найкраща пора року. Принаймні Ведмедя вона повністю повертає до життя. Кров теплішає, повертається нормальний апетит, думки жвавішають, рукам є чим зайнятись. Осінню фарби навколо насичені, межі чіткіші. Тепла і холоду порівну, саме так, як має бути. Харчове різноманіття найбагатше - саме зараз найдоцільніше вживати якомога більше овочів, ягід (особливо кавунів - вересень то їх пора).

Осінь надихає. Вона зріла, вона яскрава, вона - дихає. Завжди здавалось, що осінь то єдина пора року, що може дихати. І ми дихаємо разом з нею - глибше, якісніше, свіжіше. Народжуйте дітей восени - вони вам потім подякують - адже то є так прекрасно асоціювати себе саме з цією порою. Порою краси і рівності, розуму та зрілості, кохання та дощів. Закохуйтеся осінню - тоді ваші спогади у будь-якому разі будуть м'якими та теплими. Бо щоб не сталось - осінь завжди стирає погане. Осінь захищає.

Мовчати найкраще осінню - бо тоді за нас говорить все навколо. Дерева, вітер, люди. А ще восени оживають каштани :) Оживають і дозволяють малим дітям та веселим дорослим робити зі своїх горіхів пластилін. Ви ще пам'ятаєте, як це робиться?

Шалено люблю осінь. Вона все повертає на місце. Та відновлює відірвані шматки, латає, приводить до тями.


Открыть | Про це шепотіли 2

Самое доброе видео этого лета


Началось


Открыть | Про це шепотіли 6

Даяна та вода. Просте


- Перестань кусатись!
- Не можу, ти смачний. (с)


Даяна майже завжди жила своїм минулим. Бо вважала, що існує лише воно - адже вже було, тому лише у ньому можна бути певним. Лише у минулому є всі відповіді, навіть на майбутні питання. Минуле як безпечна територія, вже розміноване поле. Але вона почала відчувати, що стала в'язнем свого минулого - воно займало всі її думки, воно вже не було досвідом - воно стало зайвим мотлохом на горищі. І з цим треба було щось робити.

- Бачиш он ту зірку?
- Ага...
- А вона тебе ні. Їй взагалі по фігу чи бачить її хтось.

- То на фіга вона тоді так сяє? Типу "Ой, дивіться, яка я непомітна"?

- ... (с)


Одного разу Даяна потрапила під дощ. Це було трохи згодом після того, як її почали тривожити думки про минуле. Першим бажанням було сховатись від холодних крапель, але у ній заворушилось щось нове - думка про те, що вона завжди ховалась від дощу, бо... бо так було завжди! Значить так і має бути.
Даяна склала парасольку й очима пошукала місце де б зручніше сісти. Але все вже встигло намокнути й Даяна, стенувши плечима, сіла на асфальт на шкільному подвір'ї, бо різниці вже не було.

- Скуштуй.
- Що це?

- Не знаю. Назва якась дивна, вона все одно тобі нічого не скаже.

- Як ти знаєш?

- Тобі головне знати, що це не отрута.
- А це не отрута?

- Ідіот... (с)


Даяна відчула, що дощ вливає у неї щось нове, свіже, невідоме... майбутнє. І це було так добре! Наче дихати стало легше! Наче тіло втратило важкість! Наче мозок отримав другий шанс... Наче літо ніколи не настане, а зима стане найпрекраснішим, що могло статися з Даяною в житті.

Даяна розчинилася у дощовій воді. Тепер вона сама вода. А вода ніколи не тече назад. Дещо було втрачено, але все втрачене тепер у минулому, тому жаліти цього не варто - його просто нема у пам'яті. Це досить помірна ціна. Тепер Даяна пливе, іноді стрімко несеться вперед - як вода - безперервно рухається. Вона втратила своє минуле, летить повз миті теперішнього, не чіпляючись за нього, аби не стати озером, а згодом - болотом. Воно несеться у своє вічне майбутнє. Десь там все одно стане болотом. Але вже точно не сама... а з тим недовірливим ідіотом.

:)


Открыть | Про це шепотіли 2

Limited: Люди, що ставляться до нас добре


Цінуйте людей, які ставляться до вас добре - навіть якщо ви майже нічого про них не знаєте. Може й вони не ваші біографи, але все одно - вони вам посміхаються. Коли ти почуваєшся як пазл не те, щоб з іншої коробки, а взагалі - з іншої планети, то такі люди рятують життя. Вони є ланцюжком між вами та світом. Бо коли світ реагує відчуженням - ми захищаємося агресією, а ці люди, що ставляться до нас добре, є нашим острівцем комфорту, бо вони сприймають нормально хоча б якусь частину нас. І зовсім не обов'язково показувати їм всього себе - для цього є особлива категорія людей - найкращі друзі. А люди, що посміхаються нам, це просто люди, навіщо їх лякати, навряд чи з того вийде, щось хороше. Піклуватися про комфорт таких людей означає турбуватися про свій власний комфорт - ви зберігаєте тиху гавань у бурхливому океані життя. Дивним людям не завжди прикольно по життю, тому треба мати територію, де не треба від чогось захищатись чи бути "одному проти всього світу".

На додачу - ці люди не заслуговують на вашу агресію - вони не зробили вам нічого поганого. Тому якось дивно й їх цуратись, правда? :)


Открыть | Про це шепотіли 3

Bitch of a living


Буває і таке


Открыть | Про це шепотіли 4

Погода в голові : свіжий вітерець, сонце    

Dalton Ghetti


Если у вас есть карандаши, то необязательно что-то рисовать. Можно проявить фантазию, как это сделал Dalton Ghetti


Открыть | Про це шепотіли 16

Емоційний алкоголік


Десь так мене назвали 27 травня 2010. Та ні ж - саме так. Мені іноді від емоцій легше сп'яніти, ніж від алкоголю - одна з причин, чому я не бачу сенсу вживати спиртне. Дуже зручно. Але іноді може викликати непорозуміння, які й мене останнім часом почали хвилювати. Нещодавно зустрілись з однокласником, звичайно ж згадували школу. І те, що ми там витворяли, в особливості я. Наштовхнуло на думку - раніше мені було плювати (іноді досить показово і буквально плювати) на чужу думку. Зараз вважаю, що тоді то були крайнощі, але мене мало трохи потримати на самому краєчку, відчути це.

З цієї позиції мало що змінилось, тим не менш кілька місяців тому мені зазначили, що збоку я виглядаю так, наче хочу сподобатись людям. У мене такий бум в голові стався, що особливої відповіді на це не було дано, розмова якось інакше пішла. Здається була спроба виправдатись. Так, дійсно була. Ідіотизм якийсь. Я реагую дуже сильно, тому ця думка трималась дуже довго. Кілька днів тому знов згадалась, тільки вже в контексті з емоційним алкоголізмом. Мене не особливо хвилює думка оточуючих, тим не менш я намагаюсь викликати у них емоції. Викликати емоції... Який же алкоголік? Я вже просто емоційний наркоман :) Я живлюсь емоціями, реагую на них, відчуваю їх, п'янію від них. І мені хочеться ще. Мене не турбують думки - мене турбують емоції. І так подумавши, прийшов висновок, що зі сторони воно дійсно так виглядає - я смішу людей, роблю щось досить дивне, бо це викликає у них позитивні емоції, а вони в свою чергу реагуються моїми відчуттями. Тому я "дзеркало" та емоційний наркоман.

Дуже приємне відчуття, наче пазл довго збирався й нарешті віднайшлися два потрібні елементи, які склалися між собою. Тепер треба придумати для себе нову проблему, хоч найменшу - бо цього літа нудно. Шкода, але нудно :) Думки про емоційну залежність також виникли через помічену невелику "ломку" чи то як. Плюс якісь сильніші реакції виникають - на книжки, фільми, якісь відео, людей навколо - просто людей, не знайомих чи друзів. Це просто є і це не так погано. Це взагалі непогано. Щоправда думки плутає й дійсно змушує думати лишень про це. Здуріти можна - у голову б ніколи не прийшло, що таке може бути... Емоційний наркоман. З'їжте мене на вечерю.


Открыть | Про це шепотіли 7

Просте


Люблю все просте. Прості кольори, смаки... Зараз їм шоколадний пломбір - й це з біса найсмачніше морозиво у світі! Ще люблю ваніль - ванільне морозиво, ванільний аромат... просто ваніль.

Люблю прості прямі слова, прості думки. Ні, думки ні.

Складне приємно лоскоче мозок, але коли воно всюди навколо тебе - то, знаєте, від лоскоту й вмерти можна.

Щодо простих слів, маю на увазі, що за словами стоїть саме той сенс, що вони виражають за замовчуванням. Без напівтонів та натяків. Складні слова можуть бути приємними та цікавими лише між людьми, що дуже добре розуміють одне одного - у них словник спільний. Тоді це має сенс - це відгороджує їх від іншого світу, залишаючи у своєму власному діалозі.

Люблю прості фільми. Люблю не лише їх, але вони розслабляють, віддають тебе рефлексам. Вираз обличчя стає простий, спокійний, чіткий, коли дивишся такі фільми. Просто смієшся, просто бачиш, плачеш, розгадуєш.

Люблю прості позиції. Я тебе люблю. Я тебе ненавиджу. Ти мене дратуєш. Хочу намалювати твій портрет. Хочу тебе розсмішити. Хочу тебе роздягти. Просто.

Зараз у мене в житті все дуже просто. Дуже просте літо. У голову повернулися проблеми за моделлю дев'ятого класу - блін, це мило! Іншого слова не можу підібрати, бо коли думаю про це - на обличчі з'являється усмішка. А коли проблеми усміхають - це мило. Моя повсякденність зараз дуже проста - а ще кажуть, що я не відпочиваю :)

Є чим зайнятись, є про що подумати, що почитати, кого побачити, що намалювати, послухати, подивитись. А ще є де й під що потанцювати.


Открыть | Про це шепотіли 7

Музыка : Scorpions - "Raised On Rock"  Погода в голові : сонечко, теплий дощик    

Діалоги. Романтичне


- Никогда больше не кури.
- Почему?
- У тебя лёгкие хорошие. Не порть.
- ?
- Я не знаю как объяснить... У тебя грудь и плечи широкие... Лёгкие - хорошие. чувствую. Сегодня ночью... пока ты спал... я лежала на твоей груди... Ты красиво дышишь.


- Я сейчас лежу с медведем, которого ты мне подарил.
- Хотел бы оказаться на его месте.
- А сейчас я его поцеловала и представила, что это ты.
- В нос?
- Да. Почувствовал?


- Я тебя люблю.
- Что?! о_О
- Извини. Тут должно было быть - привет, как дела? что делаешь. Но я не хило опечаталась.


- Ты по уши в дерьме.
- В любви.
- А я как сказала?


- Люблю
- Откуда ты это знаешь?
- Я это чувствую
- Это не доказательство
- Тогда закрой глаза и дай мне свою руку. что я делаю?
- Ты.. Ты касаешься меня..
- Откуда ты это знаешь?
- Я чувствую...




Открыть | Про це шепотіли 13

Действительно?


Знайшлося


Открыть | Про це шепотіли 5

Посміхнуло :)


ЖЕНЩИНА И МОЗГ: ПЬЕСА ДЛЯ ДВОИХ


Действующие лица: Женщина , Мозг

Женщина: Господи, ОН уходит, уходит, уходит от меня! (Плачет)
Мозг: Позитивнее, позитивнее…
Женщина: Куда позитивнее-то? Вещи собирает, сволочь…
Мозг: Не реви, улыбайся… Загадочно улыбайся… И не размахивай руками, как мельница!
Женщина: Сволочь, чемодан собирает… Порядочный мужик, уходя забирает только носки и трусы, а эта сволочь еще и маечки укладывает… (Плачет)
Мозг: Улыбайся!
Женщина: Может броситься к нему на шею?
Мозг: Дура!
Женщина: Может на колени перед ним рухнуть?
Мозг: Дура!
Женщина: А может его того?
Мозг: Что "того"?
Женщина: Ну…. Сковородкой по голове тихонечко?
Мозг: ????
Женщина: Потом кормить его, бедненького, бульончиком… Так месяца два можно протянуть… Может, привыкнет, не уйдет…
Мозг: Уголовщина ты всё-таки… А если силы не рассчитаешь?
Женщина: А я получше замахнусь и ка-а-а-а-ак дам!
Мозг: Я не в этом смысле… Баба-то ты сильная… еще убьешь, а это статья!
Женщина: Делать-то что, скажи, раз ты такой умный?
Мозг: Улыбайся!!!!! Позитивнее, позитивнее…
Женщина: Ну, что в этом можно найти позитивного? Я одна-а-а-а-а оста-а-а-анусь! (плачет)
Мозг: Улыбайся! Во-первых, не одна, а свободная женщина…
Женщина: На фига мне такая свобода?
Мозг: Улыбайся! Свобода - это прекрасно: будешь заниматься только собой!
Женщина: Зачем? (Хлюпает носом)
Мозг: Затем! Бразильский выучишь - ты так всегда мечтала смотреть сериалы без перевода. В кружок игры на ударных запишешься - с твоей силищей-то!
Женщина: Времени всё как-то не было…
Мозг: Сама будешь финансами распоряжаться без всяких глупых покупок американских удочек и вечных ремонтов сдохшего автомобиля!
Женщина: Шубу куплю и босоножки… ну, те… с бантиком… (Утирает слезы)
Мозг: С тем парнем из юридического отдела поужинать сходишь - он на тебя так смотрел…
Женщина: (Улыбается) Ага, в "МакДональдс" сходим, он, между прочим, предлагал уже. Шубу одену, босоножки с бантиком… (Улыбается загадочно)
Мозг: Ни готовить никому, ни стирать…
Женщина: Только маникюр-педикюр-маски-массажи! (Улыбается от счастья) На экскурсию съезжу по Московской кольцевой дороге… (Мечтательно)
Мозг: Вот, а ты позитива не видела…
Женщина: Ой, заживу! (Улыбается победно) ОООООООООЙ!!!!!!
Мозг: Что?
Женщина: Он на коленях стоит с чемоданом, коленки целует!
Мозг: Кому?
Женщина: Ну, не чемодану же! Говорит, никогда такой, как я, не найдет… Прощения просит… Остаться хочет!
Мозг: ОЙ!
Женщина: А как же свободная женщина? (Плачет) А как же кружок игры на ударных? Шубка, босоножки те? (Рыдает) Вася из юридического отдела?
Мозг: Позитивнее, позитивнее….


Открыть | Про це шепотіли 5

Думка про чоловічу красу


Чоловіки гарнішають з віком. З тим самим віком, коли краса вже не важлива.


Открыть | Про це шепотіли 8

Люди-істерики


 Захотілося написати про свою породу. Хоча мало хто з нас дійсно визнає себе істериком. А мені вже так часто тикали в це моською, що й не відверчусь вже. Хоча у знанні такої особливості характеру є свої плюси - стаєш стриманішим. Так, ти в курсі, що тебе може зірвати, тому в певний момент замовкаєш, бо вже знаєш, що таке реагування не є природним й навколо люди не так зрозуміють, якщо взагалі матимуть бажання розуміти. Титаренко вміє демотивувати - "Ми розуміємо одне одного лише на 30%, а якщо домовимось про значення спільних понять, то на 50%". Вже й не парюсь щодо розуміння, не б'юсь головою об стінку з криками "Які ж ви всі ідіоти!". Бо теж туди відношусь. Щодо істериків - трапилась мені одна така персона нещодавно й досить неочікувано. Якась за різка в неї реакція була на сторонню думку. Наче довго-довго чекала, поки хтось прореагує, щоб крикнути "Да ні хера ви всі не розумієте, лохи!" й видалити все, що можна видалити. Таке. Мені якось по боку, але дивно. Вже давно такого не зустрічалось. Згадалася моя однокласниця, яку у шостому класі довели до такого стану, що вони розкидала все, що було у смітнику, по класу. Ця панянка взагалі досить смикана була. Зараз, здається, у неї все добре.

Щодо моєї істеричності, то вона межує з жорстокою агресивністю. Добре, що я за те знаю. Насправді мені здебільшого подобаються люди навколо мене й моя агресивність це не ставлення до них, а лише стиль спілкування. "Нічого особистого". Що саме фігове (для мене особисто) - знання змушує тримати себе в руках. Й я видаюсь іноді досить милим співрозмовником. Ну, не те, щоб це не я... Просто мені від того дивно, таке. Оточуючі не чують моїх думок, а я чую. Й перемішую зі словами, тому в моїй голові все виглядає інакше. Коли так міркую, то стає цікаво, які ж думки інші люди мішають зі своїми словами?

Не хочу мати у собі приховану агресію, вона ж все одно в моїх думках. Хочеться чогось чесного, але приємного. Моє чесне приходить десь через годину після відбою. Бо коли я сплю - я просто випромінюю чесність. Мені якось повідомили, що я уві сні часто язиком клацаю. Не хроплю чи дриґаюсь, а клацаю язиком :) Мило.

Звучатиме як виправдання. Рефлексуючи себе, помітилось, що мені чхати на думку пасивно отчуючих мене людей (транспорт, натовп, сусіди тощо), але я хапаюсь за думки... ну, навіть не друзів (їх у мене всього три й всі вони подруги), а хороших знайомих. Бо вони думають про мене здебільшого добре й це приємно. Нічого не можу з собою зробити. Та й чи треба? Це нормально тяжіти до приємного.

Людина-істерик отримує кайф від свого "вибуху", бо вона вивільняє себе. Але здебільшого їй потім соромно чи як мінімум не зручно за свою поведінку. Бувають звичайно кінчені гади, яким типу чхати на все, що рухається й думає, але то лише від того, що набридло виправдовуватись хоча б для себе, у середині. Так, виправдання бісить. Звинувачення бісить. Й нерозуміння бісить. Але коли всього цього забагато, то вже по боку й обмежуєшся фразою "Ми не зрозуміли одне одного, буває".


Открыть | Про це шепотіли 3

Видіння


Йшли просто поруч. Ніхто й не помітив, коли те сталося. Так швидко, не зрозуміло й шокуюче. Він випадково торкнувся її руки, бо пройшов повз. Лише торкнувся - а його наче струмом прошило - від кінчиків пальців одразу у мозок. "Біль!" Він розвернувся, швидко - підійшов до неї, а вона вже ладна була тікати, й обійняв. Зіниці розширились, серце ладне було вистрибнути з грудей. "Біль!" Вона пручалася, заледве не кричала. А він дивився, бо біль став ледь чи не картинкою перед очима. "Стільки болю! Як я посмів завдати тобі стільки болю?!". - "Пусти! Пусти! Ти ненавидітимеш мене! Пусти! Не хочу, щоб ти відчув!" А він не пускав. Їх товариші в ступорі дивилися. "Що ти робиш? Пусти її! Ви з глузду з'їхали? Припиніть!" Він відчував, дивився, переймав той біль. Вона заричала, смикнулась й рвонула з його рук. Від того поштовху (та вже не маючи сил) він впав, перевернувсь на бік. "Біль!" Вона закричала. Рідко хто так кричить, й рідко коли. Ричання, надривний крик. Не тоненький писк - важкий шквал. Її зігнуло, він встав, хотів підбігти, хоч був наче в стані важкого поранення. Хтось штовхнув його, підбіг до неї, підхопив на руки, притиснув до себе. "Не підходь до неї! Тримайся подалі!" Хтось кивнув своєму товаришу, щоб той взяв її сумку та піджак й вони понесли її кудись геть, подалі від другого плацу. Він похитнувся, підійшов до стіни, з'їхав на землю. "Біль! Я завдав їй стільки болю. А треба було лише торкнутися..."


Открыть | Про це шепотіли 4

Погода в голові : сонце    

Души прекрасные порывы


Відверто - змальовано, але толково - не черз "вікно-папір" чи клітинки. Просто побачила й захотіла собі таке - намалювала.


Открыть | Про це шепотіли 5

Погода в голові : холодна злива    

Апокаліптичні сни


Давно вже мені Кінець Світу не снився. Цього разу було щось середнє між СтарТреком та 2012. Але так само багато води.

Все почалося з метро - у ньому всі ховалися невідомо від чого. Навіть виникла якась місцева гра, сенс якої знайти маленькі орігамі на певній території. У метро зі мною були якісь люди, що були синтезом моїх знайомих. Типу - Славко+Яромій, Юля+Уляна, Гризі+Оля та таке інше. Жоден не був чітко визначеним. Рятувалися на літаючих ковчегах. Вони "відштовхувались" вже від води. Страху не було взагалі. Наче все вже давно планувалося. Власне, дивлячись на ті ковчеги, можна здогадатись, що їх не за ніч перед екзаменом робили. Ще уві сні була білявка до межі схожа на Хіларі Дафф - їй шматок криги (пласка бурулька) проштрикнула щоку. Так, там почався дощ з пласкої криги різного розміру, але всі однаково гострі.

Таке відчуття, наче сон дивився уривками, хоча я не пам'ятаю, щоб щось порушувало мій спокій. Було багато зірок. Наче всі хмари пірнули в Океан (тепер вже дійсно у Всесвітній Океан) й відкрили світу справжнє небо. Велике, об'ємне, випукле й наповнене зорями. Можливо саме те небо прибрало увесь страх.

Відчуття було наче буденність змішалася з глобальною миттю, не розуміючи що саме у що врізалось. Причини Кінця не зрозумілі => закономірність, все до того йде. Уві сні мій вік не давався в знаки, тому якщо сон віщий, то вже скоро.

Але ж красиво як... І навіть без червоних ящурів.


Открыть | Про це шепотіли 8
Назад | Вперед



Мої слова

Интересы
PR, активність, близкість, блог, гори, горизонт, гугл, дебати, довіра, дощ, ДругаРіка, захист, камін, кіно, Книги, ковзани, КОЛАЖІ, музика, не"червоні" свята, перестановка, розмови, розрахунки, рок, ролики, романтика, свінг-денс, сніг, собаки, спогади!, українське, фантазії, фентезі, чай

Записи
ОБОЗ.ua